Батьківські збори 3 період

 

Шановні  батьки!

Підсумки  за  3 період.

ПРИГАДАЄМО:

 

 

Державний стандарт початкової загальної освіти визначає, що саме мають знати й уміти учні по закінченню певного циклу навчання (3 - 4 класи).

Стандарт визначає спільні очікувані результати, які учень має досягнути за певний період.

 

Тобто не знання заради знань – а вміння їх застосовувати в реальному житті. Якщо ще стисліше: не що ти знаєш – а як ти цим вмієш користуватися. Саме тому в Стандарті постійно вказуються прив’язки до досвіду дитини та можливостей застосувати здобуті знання на практиці.

Міністерство освіти і науки видало методичні рекомендації оцінювання учнів 3 та 4 класів, які вчаться за новим стандартом.

Вони є в наказі №1146 від 16 вересня, опублікованому на сайті МОН.

«Натхнення існує, але воно приходить під час роботи»

Бажано, щоб діти більш самостійно  працювали, читали, виявляли головне, тлумачили, доводили, застосовувати здобуті знання на практиці. Чим більше діти говорять, тим краще самостійно застосовують знання на практиці.

Основнi вимоги до знань, умінь та навичок учнів. Читання. Закiнчуючи 3 клас, учнi повиннi вмiти правильно, свiдомо i виразно читати вголос цiлими словами в темпi 65-75 слiв за хвилину, мовчки 90-110 слiв; визначати (за допомогою вчителя) основну думку твору; групувати подiї на головнi i другоряднi; складати план до прочитаного; формулювати запитання i завдання до тексту, пояснення вчителя, однокласникам пiд час опитування; складати розповiдi за опорними словами; практично розрiзняти жанри творiв, тобто знати, що є казкою, оповiданням, вiршем, байкою, переказувати (повно, вибірково, стисло, «своїми словами”) змiст прочитаного. Третьокласники повиннi вмiти розрiзняти такi елементи книжки: титульний лист, змiст, передмова (вступ), прикнижкова анотацiя, пiслямова. Важливо вчити дітей говорити в помiрному темпi, чiтко, вiльно; уважно слухати спiврозмовника. Українська мова. Учнi вчаться писати пiд диктовку текст iз 55—65 слiв, розбирати простi слова за будовою та за частинами мови, називати звуки у мовленому словi (голоснi та приголоснi, а серед приголосних твердi i мякi, дзвiнкi й глухi) та букви, якими вони позначаються; визначати головнi i другоряднi члени речення. Текст для аудіювання має бути об’ємом 180-240 слів і звучати для сприймання учнем 2-2,5 хвилини..

     Сім"я може зробити дуже багато. Це перш за все дотримання режиму, що допомагає дитині справитися з учбовим навантаженням, сприяє зміцненню її здоров"я, захищає її нервову систему від перевтоми. У 20 % школярів слабке здоров"я являється основною причиною неуспішності в початкових класах.

Плануючи учбову роботу школяра й інші його обов"язки по дому, вільні заняття, батькам важливо мати на увазі, що всьому повинно бути відведено певний час. Звичайно, інколи доводиться просити доньку або сина допомогти в чомусь, коли ця допомога необхідна незалежно від звичного розпорядку дня. Та не можна це робити постійно, не зважаючи на те, чим зараз займається дитина. Нерідко буває так: тільки школяр розклав книги, сів за уроки, як його посилають в магазин. Розпочав хлопчик читати цікаву книжку - його посилають погуляти з молодшим братом.

Залежно від типу нервової системи дитини таке „перемикання" може відбуватися швидше або повільніше. Діти із рухливим типом нервової системи легше справляються із завданням переналаштування з однієї справи на іншу, а повільні зазнають при цьому особливі труднощі. Молодший школяр через свої вікові особливості ще не уміє швидко перемикатися з однієї справи на іншу. Щоб кинути одне заняття, на яке вона налаштувалася і приступити до іншого, дитині доводиться подолати природне внутрішнє бажання наполягти на своєму і не виконати прохання батьків. У результаті з'являється загальне незадоволення, відчуття засмучення.

Інколи внутрішнє небажання, пов"яязане з трудністю перемикання, виявляється в грубості. На пропозицію матері або батька виконати несподіване доручення дитина раптом говорить:, Не піду я нікуди. Завжди, як тільки розпочну що - небудь цікаве, так обов"язково інше заставляють робити." Батьки повинні дати дитині час на те, щоб перебудуватися, психологічно підготуватися до нової справи. Наприклад, дочка читає книгу, а її необхідно послати в магазин. Мати говорить дочці: „Аліна, як тільки дочитаєш сторінку, треба буде піти в магазин. От я тобі поклала тут гроші." Або сину : „Закінчуй грати на комп"ютері, через 10 хвилин будемо накривати на стіл".

Будь - яке необгрунтоване перемикання дитини з однієї справи на іншу (ж це стало звичайним в сім"ї) шкідливо і тим, що дитина змушена кидати почату роботу, не закінчивши її. Якщо це увійде до системи, то у школяра буде вихована погана звичка - не доводити справи до кінця. Всі ці факти важливо враховувати батькам дітей молодшого шкільного віку, в жому починає формуватися ставлення до своїх обов'язків, уроків, громадських доручень, до праці.

Режим передбачає обов"язкове перебування дітей на повітрі. Батьки не повинні порушувати цієї вимоги. Таким чином, батьки повинні зрозуміти, що їх головна задача - допомога дитині молодшого шкільного віку в організації її часу удома.

Організована, посидюча і уважна дитина буде добре працювати на уроці.

Батьки повинні контролювати виконання домашніх завдань школярами. Передусім треба постійно стежити за записами домашніїх завдань у щоденнику. Після цього важливо перевірити сам факт виконання домашнього завдання. А потім переглянути і правильність його виконання. Дорослі помітили помилку в зошиті - не треба поспішати показувати, де вона. Дитина повинна привчатися до самоконтролю. Спочатку треба сказати: „Ти неправильно розв"язав приклад. Пригадай, ж ти перевіряв розв"язання таких же прикладів у класі. Яким способом можна перевірити - є у тебе помилки чи ні?" І лише в крайньому разі прямо показати, де допущена помилка.

Нерідко батьки, крім завдань вчителя, навантажують свою дитину додатковими (необхідними, на їхню думку) учбовими заняттями. У таких батьків дитина виконує спочатку завдання на чернетці, потім переписує його в чистий зошит. Якщо вчитель завдає додому два стовпчики прикладів, батьки примушують дитину виконати чотири - краще буде знати! При чому все це робиться за рахунок вільного часу. Дитина перевтомлюється, швидко втомлюється і нерідко починає вчитися не краще, а гірше. Вона втрачає інтерес до навчання, же стає для неї важкою і нецікавою працею. Якщо батьки дають додаткові завдання дитині, то кількість і зміст їх має бути погодженим з учителем.

Інколи діти прагнуть, прийшовши зі школи, відразу ж сідати за уроки. Це прагнення заохочують деякі батьки. У дітей же таке бажання викликається невмінням перемкнутися з одного виду діяльності на інший. Правильний розпорядок дня вимагає, щоб після школи дитина відпочила, погуляла і лише потім почала готувати уроки. Вчитель повинен роз"яснити батькам, скільки часу іде на приготування уроків у середньому і які відхилення від цього часу допустимі для дітей з урахуванням їх індивідуальних особливостей і темпів розвитку. Довго сидіти за приготуванням уроків - це ще не означає добре їх приготувати. Нескінченне сидіння за уроками, які можна зробити набагато швидше, зазвичай пояснюється нестійкістю уваги дітей, невмінням зосередитися на одному предметі. У цьому випадку дитина напише, наприклад, рядок, а потім відвернеться і розпочне розповідати проте, що було сьогодні в класі; знову повернеться до письма, знову відвернеться ~ почне стругати олівця та ін. Звичайно, це відбивається на якості виконання завдання. Щоб привчити дитину до посидючості, батьки ставлять перед нею завдання - укластися в певний час, ставлять перед нею годинник; вона ж, дивлячись на годинник, вчиться розподіляти свої заняття за часом.

Не всі діти однаково розвиваються, деякі навіть  слабо засвоюють учбовий матеріал, починають відставати. Цей недолік міг би бути подоланий з часом, однак деякі батьки, виявляючи велике нетерпіння, годинами сидять із дитиною, буквально вдовблюючи в її голову урок. Дратуючись, вони починають кричати на дитину, називати її тупицею. В результаті справа йде ще гірше, дитина починає ненавидіти навчання, а іноді і школу, як винуватицю своїх невдач. Терпіння батьків, доброзичливий тон - важлива умова успішної допомоги дитині в навчанні.

Головне завдання батьків - проконтролювати, коли дитина сіла за уроки, чи все зробила, підказати, де шукати відповідь на питання, але не давати готової відповіді, виховуючи у дітей самостійність.

                              Пам'ятка для батьків

«Як допомагати дитині в приготуванні домашніх завдань»

1. Посидьте зі своєю дитиною на перших порах виконанім домашніх завдань. Тому, наскільки спокійними упевненими будуть її перші кроки, залежать її майбутні шкільні успіхи.

2. У вашої дитини не сформована звичка робити уроки? Формуйте у неї цю звичку спокійно, перетворіть ритуал початку виконання уроків у захоплюючу гру, нагадуйте про уроки без криків, будьте терплячі.

3. Оформіть робоче місце дитини, поставте красивий і зручний стіл, повісьте лампу, розклад уроків, цікаві вірші і побажання школяреві перед початком виконання уроків.

4. Вчіть виконувати уроки лише в цьому робочому куточку. —Поясніть дитині головне правило учбової роботи - учбове приладдя повинне завжди знаходитися на своєму місці. Постарайтеся привести в приклад своє робоче місце.

5. Постійно вимагайте від дитини приведення в порядок робочого місця після виконання уроків. Якщо їй важко це робити або вона втомилася, допоможіть їй. Пройде небагато часу, і вона сама прибиратиме своє робоче місце.

6. Якщо дитина у вашій присутності робить уроки, нехай сформулює вам, що вона повинна зробити. Це заспокоює дитину, знімає тривожність. Деякі діти, наприклад, вважають, що вони завдання не так зрозуміли і відчувають страх, ще не розпочавши це завдання виконувати.

7.Якщо дитина щось робить не так, не поспішайте її лаяти. Те, що вам здається простим і зрозумілим, для неї поки здається таємничим і важким.

8. Вчіть вашу дитину не відволікатися під час виконання уроків; якщо дитина відволікається, спокійно нагадуйте їй про час, відведений на виконання уроків.

9. Якщо дитина виконує письмове завдання, звертайте більше уваги на те. щоб вона писала чисто, без помарок, із дотриманням полів.

10. Не примушуйте свою дитину багато разів переписувати домашнє завдання. Це підірве ваш авторитет і її інтерес до ніколи і навчання.

11. Прагніть якомога раніше привчити дитину робити уроки самостійно і звертатися до вас лише у разі потреби.

12. Кожного разу, коли вам хочеться вилаяти свою дитину за погану оцінку або неакуратно зроблене завдання, пригадайте себе в її віці,, посміхніться і подумайте над тим, чи захоче ваша дитина через багато-багато років пригадати вас і ваші батьківські уроки.

13. Навчіть її виконувати будь-яку справу у тому числі і домашні завдання із задоволенням, без злості і роздратування. Це збереже її і ваше здоров'я.

14. Врешті-решт, радійте тому, що у вас є таке щастя - із кимось робити уроки, комусь допомагати дорослішати!

https://naurok.com.ua/batkivski-zbori---krugliy-stil-yak-batki-mozhut-dopomogti-ditini-dobre-vchitisya-15466

      Ключовою компетентністю випускника нової української школи є: уміння навчатися впродовж життя. Метою даної компетентності є: виховання в учнів активного, відповідального, ініціативного ставлення до навчання, заохочення вольових зусиль, формування прагнення до самопізнання, саморозвитку, самовдосконалення.

    Уміння навчатися впродовж життя.  Завдання: створення програми самоосвітньої діяльності учнів; формування стійкої позитивної мотивації до саморозвитку та постійного вдосконалення; залучення учнів до пошукової та дослідницької діяльності; виконання випереджуючих завдань; складання учнями опорних конспектів, виконання творчих завдань; організація самостійної роботи з інформаційними джерелами; розробка учнями вікторин, тестів, написання рефератів.

 

     Уміння навчатися впродовж життя Формування стійкої позитивної мотивації до саморозвитку та постійного вдосконалення

   Уміння навчатися впродовж життя. Потрібно усвідомлення неперервності навчання як головного завдання сьогодення і суспільства загалом, а життя має забезпечити кожній особистості гармонійний розвиток, виховуючи в кожній людині свідому потребу в підвищенні знань.

Шановні батьки!

Особливу увагу хочеться звернути на ведення зошитів.

​

Як виправляти помилку?

  Щоб виправити невірно написану літеру чи цифру, треба помилку закреслити навкіс (справа наліво), користуючись ручкою, а не олівцем, і зверху написати потрібну літеру чи цифру, теж ручкою.

Чи можна помилку брати в дужки?

  Якщо треба замінити слово, словосполучення, речення чи приклад, його закреслюють тонкою горизонтальною лінією, а в дужки не беруть, оскільки дужки є пунктуаційним знаком.

Скільки рядків треба залишати між класною і домашньою роботою?

  Між заключним рядком тексту однієї роботи і початком наступної слід пропускати два робочих рядки.

 Де починати робити записи на новій сторінці?

  Записи на новій сторінці треба починати робити з першого рядка. 
                                   Чи треба пропускати рядок між датою і назвою роботи? 
  Між датою і назвою роботи, між назвою та видом роботи, між видом роботи і заголовком рядок не пропускають.

Чи можна залишати вільні рядки в кінці сторінки?

  Якщо залишаються вільні рядки, то їх використовують для завдань на розсуд вчителя. Початок запису тексту і його заголовок виконують на одній сторінці.

Де треба починати записувати дату, назву роботи та її вид?

  Запис дати і виду роботи розміщують посередині робочого рядка:

Скільки клітинок треба пропускати між класною і домашньою роботою?

  Між заключним рядком завдання однієї письмової роботи і початком наступної роботи слід пропускати чотири клітинки.

Де слід розпочинати запис математичних завдань?

  Запис математичних завдань слід розпочинати на другій повній клітинці зверху та на другій клітинці від поля чи згину сторінки зошита.

Скільки клітинок слід попускати між записами?

  Між записами дати, назви роботи пропускають одну клітинку.

Як писати цифри і літери?

  1.     Цифри і літери треба писати похило.

  2.     Кожну цифру, знак, літеру записують в окремій клітинці.

  3.     Для написання дужок теж відводять одну клітинку.

Яка повинна бути висота літер та цифр?

  1.     Цифри повинні бути заввишки одна клітинка;

  2.     Малі літери у 1-2 класах пишуть заввишки одна клітинка, а у 3 – 4 класах – 2/3 клітинки.

  3.     Великі літери треба писати заввишки півтори клітинки.

Які правила написання найменувань?

  Найменування одиниць величин пишуть повністю у запинанні задачі та після словесного запису числа: (В одному ящику 14кг цукерок? Скільки кілограмів груш завезли?)
  Після чисел найменування пишуть скорочено:

  ·         Без крапки: 2 мм ,3 см, 4 дм, 4м, 6 кг, 7г, 8кг, 9ц, 10 т, 12 с, 13 хв, 14 год;

  ·         Крапка ставиться після скороченого запису найменування грошової одиниці: 20 грн. 35 к.

Які існують правила скорочення?

  1.     Одиниці швидкості скорочено записують так: 14 м/с 60 км/год

  2.     Одиниці площі записують так: 15 26 (висота цифри «2» біля літери – ½ клітинки)

  3.     Назви предметів біля цифри записують скорочено, за правилами скорочень:

  ·         35 з. (зошитів) – до першої голосної;

  ·         17 ол. (олівців0 – до другої голосної.                                                            

  У відповіді до задачі назву предмета пишуть повністю:

  Відповідь: купили 24 олівці.

 

 

 

 Успіхів!