Ось і літо промайнуло...

Кінець літа

Надія Красоткіна 

Прохолодно стає, а не хочеться,
Щоб надвечір ішли холоди.
Над рікою тумани клубочаться
І повзуть над лугами з води.
Літо раптом взяло і кінчається,
Ніби й зовсім його не було.
За пташками у вирій збирається
Й забирає з собою тепло.
Вже і ластівки гнізда покинули,
В надвечір’ї тепер не дзвенять.
Соловейки за ними полинули,
Ген лелеки у небі летять...
Щось так мало завжди того літечка,
Що не можна й натішитись ним.
Вже пшениці нема в полі й житечка —
Колоски стали хлібом святим.
Ну, а літо взяло і кінчається.
Дощик слізно в шибки стукотить...
Це воно так із нами прощається.
А за ним прийде осінь умить...

Засмагле літечко, прощай
В віконце вересень постукав,

В країну Сонця, Миру, Знань 
Він поведе мене за руку.

Нові планети нам шукать, 
І зорі ті, що сплять над нами, 

І заслуговане «Дванадцять» 

Я принесу в дарунок мамі.